• Кошик порожній!

Блог

Блог

Презентація книги “Сам ти Гендель” відбулась у теплій та затишній атмосфері у центрі столиці.

Бетховен від  Марии Пустовит

Бетховен від Марии Пустовит

... У двадцять два роки Бетховен приїхав у Відень. Грошей у нього майже не було - тільки ті, що дав йому на перших порах Вальдштейн; але зате були великі амбіції, хворе самолюбство і запальний характер. Людвіг дуже швидко зрозумів -  йому необхідний впізнаваний особистий бренд - інакше в аристократичні кола  не пробитися. Потрібно було показати спільноті, що народитися графом - це, звичайно, приємно, але народитися генієм - це значно крутіше. І, головне, не купиш ні за які графські гроші. Публіку необхідно було дивувати, а іноді й шокувати - публіка любить, щоб її розважали, і щоб було на кого пальцем показати. Тому Бетховен час від часу «перцював» на концертах – одного разу подивився через інструмент у  зал, а там усі сидять у сльозах, навіть дихати забули - зреагували, видно, на мінорний епізод. Людвіг зареготав: знайшли над чим плакати! - і грюкнув кришкою. - Ви всі ненормальні - оголосив він очманілій публіці - йдіть додому. Іншим разом противний пан у пенсне перешіптувався зі своєю супутницею, а та вовтузилась на сидінні й ніяк не могла розгорнути шоколадку. - Я вам що, лаунж? - запитав Людвіг єхидно, - або Ви, може, поїсти на концерт зайшли? Я таким свиням грати не буду. І дійсно - не став грати. Переривати концерти Бетховену подобалось - це завжди було несподівано і мало ефект. І до кінця можна було не вчити. Хоч Людвіг і так нічого не вчив до кінця, тому що прекрасно імпровізував. Якби Бетховен при всьому цьому погано грав, йому б на місці винесли вирок - грати не вміє, та ще й викаблучується. Але Бетховен грав добре, і навіть дуже добре. Тому громадськість повільно, але впевнено, почала засвоювати, що молода людина - геній, а генії дивні, але тут вже нічого не поробиш; і постояти поруч з генієм - щастя, а полежати біля його ніг - так і взагалі тягне на життєву мету. Відтепер Бетховена очікував  епатаж вищого порядку - епатаж композиторський; значно більш трудомісткий, громіздкий і складний. Але Бетховен і тут не злякався - ось вже чого-чого, а сміливості йому було не позичати. український переклад Стелла Красовська

Бетховен - афоризми цитати, висловлювання

Бетховен - афоризми цитати, висловлювання

Цитати про Бетховена «Вірую в Бога, Моцарта і Бетховена».  Ріхард Вагнер «Не розумію, як особистість такої могутності могла настільки часто впадати в банальність».   Ігор Стравінський «Моцарт, його найбільший попередник, був з самого дитинства завжди вмитий, причесаний, розкішно одягнений і чудово тримав себе в присутності королів. Бетховен залишався невилизаним щеням і тоді, коли перетворився на посивілого ведмедя». Джордж Бернард Шоу  

Афоризми , цитати , висловлювання

Афоризми , цитати , висловлювання

Ференц (Франц) Ліст (угор. Liszt Ferenc, нім. Franz Liszt; 22 жовтня 1811, Добор'ян (Райдинг), Австрійська імперія — 31 липня 1886, Байройт, Німеччина) — угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист, представник музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи Ференц Ліст — перший піаніст, що виступав із сольними концертами, завдяки яким заслужив визнання професіоналів і публіки. Попри те, що немає жодного звукозапису гри Ліста, його визнано одним з найвпливовіших піаністів своєї епохи. Також був знаним через свою благодійність: допомагав жертвам стихійних лих, сиротам, навчав безкоштовно талановитих студентів, сприяв фонду пам'яті Бетховена, пожертвував значні кошти на відкриття консерваторії в Будапешті. Багато з його фортепіанних творів увійшли до «традиційного репертуару» — зокрема «Угорські рапсодії», «Соната сі-мінор» та два фортепіанні концерти. Зробив численні фортепіанні транскрипції популярних сцен із опер, симфоній, каприсів Нікколо Паганіні, пісень Франца Шуберта; його окремі фортепіанні твори вважаються найвидатнішими прикладами фортепіанної майстерності. Був автором хорової, вокальної та симфонічної музики, а органні твори Ліста посіли чільне місце у репертуарі органістів «Варіації Брамса краще, ніж мої, але мої були написані до нього»   «Без фантазії немає мистецтва, як немає і науки»   «В області імпровізації музика належить циганам, більш ніж будь-кому іншому, без них вона не матиме сил на існування»

Історія про тортики та кохання

Історія про тортики та кохання

Глава 1. Сиділи ми якось з моєю Іркою в Оушн Плазі, як це нам властиво, їли тортика. Ми були доста молоді – надворі був 2013 рік. Доста багаті – долар був по 8. Доста засмаглі – щойно повернулися з Туреччини. І дуже, дуже нещасні – у Іри був кепський настрій, а у мене розбите серце. Я кажу – Ірко, а давай вступимо до інфізу. Іра каже – давай, а навіщо? Ми замовили ще по тортику. Як навіщо, кажу я, будемо вчені. Ча-ча-раз з дипломом і ча-ча-раз без диплома це, уяви собі, дві великі різниці. І то правда, каже Ірка. А ціна питання? Та заробимо, кажу я. Ноги є, вранці вчимося, увечері танцюємо. Та ми ж тупі, каже Іра, а там, здається, біохімія. По-перше, чому це ми, осатаніла я, в по-друге, он Льоша казав, що він не вчив і все здав. На цьому питання було закрите. Ми пішли вчитися. P.S. У жовтні виявилося, що Льоша нічого не вчив, бо і так все знав, але вже було пізно.

Показано з 1 по 4 з 4 (всього 1 сторінок)